Як мешканці італійського містечка століттями ділили хліб-сіль із муміями (9 фото)
В італійському містечку Венцоне, що в провінції Удіне, люди тривалий час жили пліч-о-пліч із муміями. Пили з ними чай, обідали, разом ходили до церкви й спали поруч. Місцевим жителям це не здавалося дивним: у такий спосіб вони зберігали останки предків, ділячи з ними побут. Про те, звідки взялася ця незвична традиція, читайте в нашому матеріалі.
У XIV столітті чума, яка вирувала в Європі, дісталася села Венцоне. Багато людей загинуло, тож на цвинтарі бракувало місця, аби поховати всі тіла. Тоді місцеві жителі поклали 42 тіла в труни й перенесли їх до підвалу каплиці Святого Михайла.
Через 300 років, у 1647-му, стару каплицю вирішили відновити. Труни дістали з підвалу. Коли їх відкрили, виявилося, що всі 42 тіла муміфікувалися. Селяни вирішили, що це божий знак і що Господь залишив їм останки предків для захисту села.
З того часу мешканці містечка зверталися до мумій по допомогу в скрутні хвилини. До останків ставилися з такою ж повагою, як і до літніх людей. Ця традиція зберігалася аж до 1950 року.
Тривалий час про цю дивну традицію у Венцоне ніхто й не здогадувався, адже місто розташовувалося на відшибі.
Якось американський фотограф Джек Бірнс (Jack Birns) заблукав в Альпах і шукав притулок для ночівлі. Доля привела його до села Венцоне, де він побачив дивовижну картину: родина пила чай разом із мумією.
Американець зробив серію фотографій про життя селян пліч-о-пліч із муміями та опублікував їх у журналі The Time. Ці знімки облетіли увесь світ.
Коли мумії з Венцоне здобули розголос, науковці та загал зацікавилися тим, як останки померлих муміфікувалися природним шляхом. Аби тіло перетворилося на мумію, зазвичай потрібно вилучити всі внутрішні органи й забальзамувати його для запобігання розкладанню. У поодиноких випадках останки можуть зберегтися завдяки природним умовам — на морозі чи в сухому кліматі.
Мумії з італійського села не піддавали бальзамуванню, до того ж вони зберігалися у вологому підвалі. Попри це, тіла чудово збереглися. Науковці припускають, що це стало можливим завдяки особливим видам бактерій, проте місцеві жителі свято вірять у божий промисел.
Після землетрусу 1976 року вціліли лише 15 мумій. Нині вони розміщені в каплиці Святого Михайла (XIII століття) на цвинтарі поблизу собору Святого Андрія Первозваного.
Тим часом представники одного з індонезійських племен і досі десятиліттями зберігають у домівках тіла померлих родичів. Їх регулярно чистят, убирають у новий одяг і виносять «подихати» на вулицю.

















