Аккабадори: чим займалися представниці найстрашнішої професії Європи (7 фото)
Якщо вам скажут, що будь-яка професія хороша, не поспішайте вірити. Є заняття, від яких ви відмовилися б, навіть відчуваючи гостру потребу в грошах. Аккабадори — саме така «професія». Вона існувала на острові Сардинія, який нині належить Італії, до середини XX століття. Ці жінки-каті позбавляли людей життя на прохання їхніх родичів або самих помираючих. Можна сказати, це була евтаназія з особливим, сардинським колоритом.
«Господині смерті»
Попри своє моторошне ремесло, аккабадори мали велику повагу. Родичі недужого зверталися до них із проханням прийти й виконати свою роботу. Ці жінки позбавляли життя немічних старих або важкохворих людей, які не мали шансів на одужання. За свою працю аккабадори отримували винагороду, як і за будь-яку іншу.
У хід зазвичай йшла подушка, якою душили, або дерев'яний молот на довгій ручці. Іноді аккабадори готували отруйний відвар із гірських трав, випивши який, людина засинала назавжди. Кожна послуга мала свою ціну, і все залежало від побажань та платоспроможності замовника. Розраховувалися з жінками-вбивцями грошима чи хлібом.
Влада острова заплющувала очі на цей моторошний звичай, воліючи вдавати, ніби його не існує. В офіційних джерелах немає згадок про жінок, яких називали «господинями смерті». Однак старожилы Сардинії пам'ятають про них. Вони могли не застати аккабадор особисто, але знали людей, які бачили результати їхньої роботи.
Ремесло не гірше за інші
Самого процесу «евтаназії» ніхто не бачив. Аккабадора приходила лише на запрошення самого хворого або його близьких. Завжди сама, у чорному одязі та з необхідним знаряддям. «Господиня смерті» діяла швидко й без зайвих слів, отримувала винагороду та йшла геть. Зазвичай це були міцні фізично жінки середнього віку. Така професія вимагала не лише сили, а й особливих психологічних якостей.
Аккабадори передавали своє ремесло у спадок по жіночій лінії. На Сардинії існували цілі династії «господинь смерті», чиє коріння сягало Середньовіччя. Місцеві жителі сприймали їх спокійно — вважалося, що це важка, але необхідна праця, яку хтось мусить виконувати.
За межами Сардинії довгий час вважалося, що аккабадори — це лише частина місцевого фольклору, така собі страшилка, вигадана місцевими рибалками та селянами. Іноді археологи знаходили незрозумілі молотки на довгій ручці з оливкового дерева, про призначення яких точилися суперечки. Проте вже у XX столітті сталося два випадки «евтаназії», про які дізналася влада острова. Одне вбивство сталося 1929 року в Лурасі, а інше — 1952 року в Ористано. Скільки випадків пройшли повз увагу поліції, точно сказати неможливо.
За деякими відомостями, у віддалених селах аккабадори продовжують свою діяльність і в XXI столітті. Підтвердити це складно. Для жителів сільської місцевості цей звичай — частина життя, і ніхто не повідомляє владі про подібні «вбивства з милосердя». Можливо, й медики, констатуючи смерть, заплющують очі на підозрілі випадки, віддаючи шану старовинним традиціям.
Ремесло аккабадор викликає суперечливі почуття: для когось це акт милосердя, а для інших — моторошна традиція, якій не місце в сучасному світі. А як ви вважаєте, чи може подібна практика бути виправданою в деяких випадках? Чи будь-які форми «вбивства з милосердя» мають залишитися лише частиною історії? Діліться своєю думкою в коментарях!

















