«Ну ж не добив, хоча міг»: як німецький суд пом'якшив вирок мігранту за напад на вчительку (4 фото)
У Німеччині спалахнув новий скандал навколо судового рішення у справі про жорстокий напад з ножем у невеликому місті Кірххайм-унтер-Тек під Штутгартом. 
Інцидент стався 14 березня 2025 року вдень на вулиці у житловому районі. 29-річний мігрант з Афганістану, який раніше не був знайомий з жертвою, підійшов до 27-річної вчительки (у деяких джерелах її називають вихователькою дитячого садка) ззаду, обхопив її за шию однією рукою і завдав шість ударів ножем із лезом довжиною 9,5 см: чотири в спині. Просто так, за приколом.
Жінка почала голосно кричати, після чого нападник відпустив її і втік з місця злочину. Завдяки швидкій медичній допомозі жертва вижила: вона провела кілька днів у лікарні, але отримала серйозні фізичні рани та тривалу психологічну травму. Нападника було заарештовано пізніше — його ДНК збіглася зі зразками на ножі та одязі жертви після затримання у іншій справі (злами банківських філій у тому самому місті чувак розважався як міг).
Він прибув до Європи у 2018 році, жив у кількох країнах, у Німеччині отримував соціальну допомогу та не мав освіти чи професійної кваліфікації. 
На початку грудня 2025 року земельний суд Штутгарта ухвалив вирок: 6 років позбавлення волі за тяжке тілесне ушкодження (§ 226 StGB), плюс додатковий термін за крадіжки. Звинувачення у замаху на вбивство (§ 211/212 у поєднанні з § 22 StGB) було знято. 
Суд застосував параграф 24 Кримінального кодексу Німеччини про "добровільну відмову від завершення злочину" (freiwilliger Rücktritt): оскільки злочинець припинив дії після криків жертви і пішов, не завдавши додаткових ударів, це було розцінено як відмову від досягнення мети вбивства. 
За німецьким правом, для застосування цієї норми жертві не потрібна активна допомога. Достатньо, щоб нападник добровільно перервав дії, не рахуючи злочин уже завершеним.
Це рішення суду викликало широку критику у ЗМІ та суспільстві: багато хто вважає його занадто м'яким для випадкового та жорстокого нападу, порушуючи питання про застосування доктрини добровільної відмови у подібних випадках та про баланс між юридичною точністю та громадським сприйняттям справедливості.
