15 цікавих фактів про стриптиз, які вас неабияк здивують (16 фото)
Стриптиз — один із найпристрасніших і найрозкутіших танців, що так до вподоби чоловікам. Утім, більшість досі сприймає його як щось вульгарне й непристойне, нерідко ставлячи знак рівності між танцівницями та повіями. Ми вирішили розвіяти стереотипи довкола стриптизу й поділитися 15 цікавими фактами з життя робітниць нічних клубів. Впевнені, чимало з них вас неабияк здивують…
Стриптиз — не основне заняття танцівниць
За статистикою, понад половину танцівниць, особливо в Америці та Європі, поєднують стриптиз з основною роботою. До того ж чимало дівчат паралельно навчаються в університетах і саме так заробляють собі на освіту.
У Британії кожна четверта танцівниця або вже здобула вищу освіту, або ще навчається у виші.
Стриптиз і американці
Мешканці США як ніхто інший полюбляють цей вид танцю. Саме тому американці бувають у стрип-клубах навіть частіше, ніж у театрах, музеях чи кінотеатрах.
Стриптиз як хобі
Для багатьох танцівниць стриптиз — це більше, ніж просто джерело додаткового доходу. Провівши кілька вечорів перед юрбою охочих до видовищ глядачів, дівчата отримують заряд адреналіну й відпочивають від своєї нудної, проте потрібної роботи.
У буденному житті стриптизерка цілком може виявитися шкільною вчителькою або бухгалтером на підприємстві.
Стриптиз подовжує життя
Німецький науковець Карен Везербі впродовж кількох років спостерігав за двома групами чоловіків. Представники першої регулярно відвідували стриптиз-бари, а інші, навпаки, ніколи туди не заглядали. Дослідження показали, що чоловіки, які полюбляли іноді завітати «на вогник» до пікантного закладу, мали значно менше проблем зі здоров’ям.
Стриптиз і стосунки з клієнтами
За статистикою, одна з п’яти танцівниць не обмежується лише виступами на сцені та згодом продовжує спілкування з клієнтом в інтимнішій атмосфері. Що ж до чоловіків у цій сфері, то тут показники значно вищі — троє з чотирьох хлопців-стриптизерів не проти заробити додаткові гроші, провівши вечір із клієнткою.
Стрипи — зручне взуття
Дивлячись на ці велетенські підбори, дивуєшся, як дівчатам узагалі вдається на них ходити. Проте самі танцівниці стверджують, що це дуже легко — усе завдяки зручному скосу платформи. Що вона вища, то граційнішими виходять рухи під час танцю, діляться досвідом робітниці цієї сфери.
Пілон — головний робочий інструмент
Танець на пілоні з’явився в нічних клубах у XX столітті й дуже швидко припав до душі завсідникам цих закладів. До того пілон використовували циркачі та любителі підтримувати спортивну форму. Всупереч поширеній думці, танець на пілоні потребує значних зусиль і відмінної фізичної підготовки.
Нині на пілоні виконують не лише стриптиз, а й pole dance. У цьому напрямі дівчата та хлопці не роздягаються, а лише демонструють різноманітні танцювальні й акробатичні елементи.
Професійне свято
Мало хто знає, але 9 лютого, коли більшість святкує День авіації, стриптизерки з усього світу відзначають своє професійне свято. Початок цьому поклала 1893 року танцівниця кабаре «Мулен Руж» на ім’я Мона. Під час вистави дівчина скинула з себе одяг, чим обурила більшість присутніх глядачів. За непристойну поведінку її оштрафували на 100 франків, що на той час було чималою сумою.
Найвідоміший та найбільший стрип-клуби
У 1889 році підприємці Жозеф Оллер і Шарль Зидлер на власний страх і ризик придбали старий, напівзруйнований танцювальний зал «Біла королева», розташований до того ж у неблагополучному паризькому районі Пігаль. Менше ніж за рік чоловіки повністю відреставрували приміщення й перетворили його на нині всесвітньо відоме кабаре «Мулен Руж».
Саме в цьому закладі зародилася сучасна форма канкану, а згодом і сам стриптиз. Як уже згадувалося вище, першою його станцювала смілива жінка на ім’я Мона. І хоча чимало людей поставилися до її вчинку негативно, чутки про це миттєво поширилися містом, а згодом і всією країною, започаткувавши новий напрям мистецтва.
Щодо найбільшого стрип-клубу, то ним є не менш відомий «Сапфір» у Лас-Вегасі. Кількість танцівниць у цьому закладі перевищує 400 осіб.
Віковий ценз стриптизерок
Середній вік стриптизерок — 24 роки, хоча в клубах трапляються й танцівниці, яким далеко за 30. Головне в цій професії — зовсім не цифри в паспорті, а зовнішність, харизма та пластичність.
Або працівника, адже чоловіки також бувають стриптизерами, хоч і значно рідше. За статистикою, з десяти робітників стрип-клубу дев'ятеро — дівчата.
Найдорожчий стриптиз за всю історію його існування
Робітниці стрип-клубів рідко скаржаться на брак грошей. Деякі танцівниці заробляють до 100 000 євро на рік.
Проте найдорожчим вважається танець у виконанні Демі Мур у фільмі 1996 року. За свій «Стриптиз» акторка отримала гонорар у розмірі 12 мільйонів доларів. Варто зауважити, що самі глядачі від стрічки захоплені не були — одразу після прем’єри вона здобула шість премій «Золота малина», а 2000 року виборола ще одну «малину» в номінації «Найгірший фільм десятиліття».
Стриптиз і шлюб
Чимало людей вважає, що стриптиз і шлюб — речі несумісні, і вони абсолютно праві. Який чоловік погодиться терпіти сотні хтивих поглядів на оголеному тілі власної дружини?
За статистикою, лише одна з десяти танцівниць перебуває в офіційному шлюбі чи стосунках. Не поодинокі й випадки, коли дівчата приховували від партнерів місце роботи, утім, як відомо, усе таємне рано чи пізно стає явним.
Країни та стрип-клуби
Найбільше стрип-клубів у Нідерландах. В одному лише Амстердамі можна нарахувати понад двісті таких закладів. Найцікавіше, що тут є місця абсолютно «на будь-який смак»: у деяких виступають пишні жінки, в інших — карлики, у третіх — дами поважного віку… Можливо, саме така орієнтованість на цільового споживача й допомагає стрип-клубам витримувати конкуренцію.
У Німеччині великим попитом користуються заклади з так званим «антистриптизом». У них жінки не роздягаються, а навпаки — вдягаються. Усе це супроводжується ненав’язливими рухами під музику.
А от в Ісландії з 2010 року стриптиз узагалі поза законом. Тож шанувальникам цього танцю, які вирішать відвідати країну, буде вкрай складно знайти собі розвагу на вечір.
Стриптиз і зовнішність танцівниць
Не дивно, що робітниці цієї сфери приділяють чимало уваги власній зовнішності, адже саме вона є їхнім ключом до статків. У США навіть держава усвідомила, наскільки важливий для танцівниць їхній вигляд, тож звільнила їх від сплати прибуткового податку за операцію зі збільшення грудей. Це вимушені робочі витрати, переконані американці. І певною мірою це справді так.
Стриптиз і похорон
У Китаї існує дуже дивна традиція — запрошувати на похорон стриптизерок. Робиться це для приваблення відвідувачів. Китайці вірять: що більше людей буде на похороні, то успішніше складеться доля покійного у потойбічному світі.
Виникла ця традиція ще дуже давно у середовищі місцевих ґанґстерів, але невдовзі її підхопив і простий люд. Офіційно похоронний стриптиз заборонили у 80-х, проте, попри це, така практика й досі має чималий попит. У 2015 році випадок похоронного стриптизу зафіксували й на Тайвані. Там жінка запросила двох танцівниць на похорон чоловіка, аби зробити його відхід у засвіти справді незабутнім.

















