Жінка, що осліпла після тату на очних яблуках, вирішила це повторити (4 фото)
29-річна австралійка Ембер Люк – одна з найтатуйованіших жінок на планеті. 98 відсотків її тіла покрито татуюванням, у тому числі очні яблука! Вперше – це було сім років тому – процедура призвела до того, що Ембер на три тижні засліпла. А ось вдруге, за її словами, все пройшло набагато краще. 
Після першого болісного та невдалого досвіду нанесення татуювання на очні яблука, коли Ембер втратила зір на 3 тижні, вона стверджувала, що «точно більше не робитиме таку хрень». Однак зір повернувся — і жінка вирішила, що не проти повторити такий цікавий досвід ще раз.
Для цього вона вирушила з Австралії до Сан-Паулу (Бразилія). 
Ембер, яку за її нестандартну зовнішність прозвали дівчиною-драконом, показала результати останньої процедури в соцмережах. Тепер її склера, біла частина очного яблука, синьо-чорна.
«Для мене це було пов'язано з тим, щоб повернути собі те, що належить мені і мало належати мені від самого початку, — розповіла вона. — Я почувала себе пограбованою. Але я заслужила на цей момент радості, коли я відкриваю очі і бачу справжню красу. Я мало не розплакалася від щастя, коли побачила свої очі цього разу, і саме так усе й мало бути спочатку. Це те, що я зможу цінувати до кінця моїх днів». 
Ембер звернулася за процедурою до татуювальника Гата Морено і цього разу хотіла уникнути втрати зору на три тижні. Вона пояснила, що ходила до оптометристів, які назвали її перше татуювання очного яблука «просто невдалим». За її словами, цього разу в результаті процедури, яка зайняла лише 20 хвилин, не залишилося жодних слідів рубцевої тканини.
Татуювання робилося за допомогою шприца, наповненого веганським чорнилом, яке повільно вводилося в склеру, але навіть при дотриманні запобіжних заходів залишалися побоювання, що щось може піти не так.
«Якщо ви моргнете або ворухнетесь, коли голка опиниться в очному яблуку, ви можете назавжди засліпнути, — пояснила Ембер. — Мені було дуже важливо дихати під час процедури, оскільки я переживала тяжку травму та посттравматичний стресовий розлад». 
«Було так важко зберігати нерухомість, коли в моєму мозку вирували стільки всього, але я пишаюся собою за те, що взяла ситуацію під контроль, — додала вона. — Перша процедура була найболючішою з усіх, через які я колись проходила. Однак під час другої процедури не було жодного болю. Я не могла і мріяти про кращого майстра з модифікації тіла, який провів би мене через цю складну подорож. Нарешті я домоглася того, на що заслуговувала всі ці сім років».

















